Жовте пожухле листя падало під ноги. Холодний вітер колихав руде волосся на голові маленького хлопчика, який сидів один серед великого міста. З дитячого будинку він втік рік тому. Своїх батьків ніколи не знав. Зараз він жив лише своїми дитячими мріями та сподіваннями.
Він розмовляв з квітами, які низько нахилялися від сильного вітру, співав пісні маленьким бджілкам... Вони його розуміли, але допомогти нічим не могли.
Холодними вечорами його серце наповнювалось сумом. Маленькі, але гіркі сльози котилися по обличчю. Він дивився на дітей, які йшли вулицею з батьками, сміялися і мали змогу називати когось мамою.
Багато людей ходило навкруги, але він був один... Дехто сміявся з нього, називаючи невдахою, дехто просто проходив мимо, кидаючи байдужий погляд у його бік. Але були ті, хто розумів його. Йдуть собі та пригостять хлопця цукеркою чи бубликом, зігріють теплим словом. Таких людей він хотів називати мамою, бо лише завдяки їм ще жив у цьому жорстокому світі, мав якусь надію.
Обірвана одежа вже не гріла від холоду. Осінні зливи та морози змусили хлопця шукати десь притулок. Він кутався в сорочку, ховав руки, але зима нещадно нагадувала про себе.
- Допоможіть, - шепотів він і більше нічого сказати не міг. Змерз...
Одного вечора чиясь тепла рука торкнулася його плеча.
- Допоможіть, - прошепотів він єдине слово.
- Ходімо до мене, - почув хлопець ніжний голос незнайомої йому жінки, та чомусь здався він таким рідним та близьким. На обличчі дитини з’явилось щось схоже на усмішку. Пішли...
Гарячий чай та тепле ліжко – це те, про що він міг лише мріяти. І квартира ця здавалась рідною, якимсь теплим промінцем серед холодної темної ночі. Наступного ранку випав сніг. Білий-білий вкривав він собою всю землю. Дивлячись у вікно, хлопець посміхнувся. Як нова чиста сторінка його життя, лежав сніг. Він зрівняв усі чорні плями на землі так само, як починав вже забувати хлопчина свої сльози...
Наталья Новикова,
Горловка, Украина
Привет всем! Я студентка литературного факультера Луганского университета. Работаю журналистом во всеукраинской газете "Разговор", служу детям-сиротам и люблю Христа. e-mail автора:bigmirjc@mail.ru
Прочитано 8040 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ожидание - Влад Сергиенко Уважаемая редакция! Да благословит Господь ваш труд, чтобы он был направлен на спасение людей, для чего Иисус и приходил на эту землю.
26 лет назад Господь спас меня от греха моего. Простил, очистил, омыл Кровью Сына Своего Иисуса Христа. В неверье я много сделал зла людям, себе и Богу. Все мои рассказы построены на диалоге между старым и новым человеком, между душевным и духовным (1 посл. Коринф. 15:45). И ещё: я рассказываю людям о Боге, а результаты этих бесед записываю.
Вы, если хотите, можете перекраивать эти материалы по своему усмотрению, в свете вашего личного познания Бога. Я сознаю, что материал далеко не совершенный и нуждается в более тщательной обработке. Надеясь на вашу добросовестность, доверяю её вам. Только, умоляю вас, сохраните суть рассказов: спасение, которое принёс нам Господь и Бог
И и с у с Х р и с т о с .
Сергиенко Владислав Анатольевич
г. Верхняя Пышма,
ул. Уральских Рабочих, д.41-А, кв.65
Свердловская обл.
Россия
Почт. Инд. 622 090
Тел.+7902 262 01 34
