| Ученик-2 |
|
2008-11-26 17:33:37 |
Це не я вам заслужену оцінку вліпила,так що вибачайте.
|
| *** |
|
2008-11-26 18:43:20 |
Як ви створюєте такі "шедеври" і яке відношення має ваша творчість до християнського сайту?
|
| Калінін Микола |
|
2011-10-25 20:21:19 |
Я не став би так говорити про цей вірш. І не став би зверхньо так слово "шедеври" в лапки брати. Адже яка глибока думка у цьому (так, неакуратно написаному) верлібрі. Щось десь автор випустив, його думка бігла швидше за його перо...
Особисто мене, того, хто не полюбляє верлібри, вразили ці рядки! Я навіть пообіцяв написати на цю тему щось римоване. Написав, але в Андрія Кобченка це виглядає сильніше!
Дай Боже вам, Андрію творити, зважати на критику, але мати й надалі і свою думку!
А оце мій вірш, який, звісно, ніякого (прямого!) відношення до тематики сайту не має, і я даю його лиш у ході дискусії з попереднім коментатором.
КОВАЛЬ
Кує коваль… У щемнім дзвоні
Сховалась тиша… Далебі,
Хоч в інеї у нього скроні —
Для всіх кує, а не собі.
І не шкодує він ні поту,
Ні скарбу часу, ні зусиль:
Узяв Сізіфову роботу —
Котити камені на шпиль…
Сльозою схлипує залізо,
Аж палить пальці та сльоза,
А захолоне — буде пізно, —
Гарячим куй, як той казав!
Затвердне — годі за ескізом
Здолати сірі та тверді
Ті сльози, що лило залізо,
Немов невинний на суді.
Клепай, ковалю, поки сльози
Не висохли його й твої,
З вогнем у серці, хоч морози
Навіють сивих сум-жалів…
Кує коваль… Йому в спомозі
Не всі готові пособить…
Та куй, ковалю, поки в змозі
Сміятись, плакати, любить!
|
|
