Нудьга і сум сплелись докупи.
Гіркота болю палить серце знов.
І може дух людський страждати від задухи.
Щеміть всередині, холонуть кров.
Болить душа.Черговий камінь
Летить без жалю.Певно,має ціль.
А серце розуміє, тільки як, не знає,
Як подолати, зруйнувати біль?!?
І не втекти від нього в черствість духу,
І не жорстокістю помститися за плач душі,
І не в образі шкодувати свою муку,
Й не хворобливістю скувати всі подальші волі дні.
Реакція на біль.Її коріння
Заховане десь глибоко у закутках душі.
І те, як реагуємо на певне потрясіння
Показує і важкість болю й довіру Богу у журбі.
Чим глибший біль, тим більш довіри
Бог хоче бачити в серцях Своїх дітей.
Бо навіть через муку Він любов"ю душу зцілить.
Любов.Одна любов зціляє біль.
А на шляху, що в кожного єдиний
Ми губимось, ковтнувши гіркоти.
І цей момент чомусь по-особливому важливий -
В якому напрямку підемо з болем ми???
Душа людська є незахищена від болю.
У кожного в житті своя печаль.
Буває так, що лиш скорботною ціною
Бог ощищає нас, а ми впадаємо в відчай.
Ми боїмося болю.Боїмось скорботи.
Ми захищаємо себе з усіх сторін.
І закриваємо місця вразливі від чужого ока.
Бо ми не знаємо реагувати як на біль.
А тут вся суть.Лише в такі хвилини,
Відкинувши всі спроби самозахисту душі,
Ми в повній мірі, в повній мірі
Пізнати можемо глибокий зміст довіри Богу у житті.
Народжена довіра значно легше переносить болі.
Приводить до смиріння, мир душі дає.
І замість, як здавалося раніше, зламаної волі,
Бог зцілення і радість в серце шле!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Танец - Олейниченко Максим Сергеевич Мысль рождает ритм,
Ритм слагает рифму;
Рифма наталкивает
На новую мысль.
А всем этим процессом
Управляет Всевышний.
Публицистика : В Храмах не снимают грехи – в Храмах о них говорят - Антон Странно бывает видеть, как грешники снимают грехи грешникам. Может не знаю чего, так расскажите, и поведем беседу вместе. Об этом статья. Написал статью после того, как увидел глаза и лицо церковного служителя, именно церковного служителя, а не Христа, потому что на лице написана была неуверенность и безпокойство за совершенный поступок. Глаза выдавали его, и покоя не было в них. Этот человек - снимает грехи с Путина, он исповедует его в Москве. А по соседству - стоит здание, где люди трудятся на ниве искусства. И вот решил этот человек - отнять здание у них, и очень уверен, что власть Путина, но не Отец Наш Небесный будет гарантом ему в этом деле. Все это увидел на ТВ по ARTVi. Такие примеры отталкивают людей от церкви, ведь должны служители в Храмах - Отца чтить, и лишь Его видеть перед собой в делах своих, а этот - на властителя земного надеется, как торгаш в лавке перед Храмом Христа - меняет свои тридцать серебрянников!
