Какая цветом жизнь в плотской любви,
В оттенках серого преобладает чёрный,
Но можно красок исчезающих купив,
Жить ими миг короткий увлечённо...
И ноты жизни в той любви лишь фальш,
Сердца не в унисон, а бьются разнобоем,
Ещё сегодня фейерверки, свадьба, вальс...
А завтра быт ворвётся в мир покоя.
И вкуса желчи от обид полна,
И льстивых, сладких но противных послевкусий,
От них забылся в грёзах, словно от вина,
И страшно в мир реальности проснуться.
Там рана жжёт от жала пустоты,
Бесцветную, голодную, немую душу,
И ад реальности сжигает все мечты,
И снова дух унылый кости сушит!...
*******
Христос стал символом иной любви,
В ней Бог нам краски жизни благодатной дарит,
Кто Иисуса примет в сердце Господом Своим,
Любви плотской забудет все кошмары...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
